Ти в іншім вимірі
Світаночок набризкав нам роси.
Уже і підвечір’ячко за пругом.
Моя душа, як зайчик, навскоси
Кудись біжить. До ворога? До друга?
Ти ще в мені. А вже мисливець там.
В його двостволки погляди жадливі.
Ти підштовхнув мене, та: «Не віддам!» —
Сказав у меркантильному пориві.
Невже в минуле відступила лож?
Я вся — політ! Немов стрімка ракета...
Відредагую, критикам на зло ж,
Рукопис препоганого поета.
Сама для тебе щиро, гаряче
На хмарці напишу блискучі вірші.
А хочеш, я веселку на плече
Тобі, немов коромисло, повішу?
Нехай живе любов, а не нудьга!
В курінь готова з нею. В халабуду.
...Ти ж одного чекаєш — пирога.
Прости мені. Пекти його не буду.
