Любов чи прання?..

(Василь Шукайло)

Що підносить нас, неначе крила?
Що веде заметами років?
Це вона, любов, —
               але без мила,
без усяких пральних порошків.
Не впадаймо
            в почуття вульгарні,
хоч вони і зваблюють не раз.
Де любові відблиски захмарні —
там пранню
           не місце
                  серед нас!
Не душа —
        коли вона намокла
і тремтить, немовби цуценя.
Замість слів:
         «Любов — це не картопля»
я скажу:
        «Любов — це не прання».
Пережив я різні біди й муки, —
та боюсь,
        як хтось когось пере.
Особливо кепсько, коли в руки
раптом критик
                 праника бере.
Для любові зовсім неприступний,
хоче він,
         насупившись з-під брів,
щоби я свій ювілей наступний
«Випраними творами»
                           зустрів.