Заяча медицина

— Послухай, друже! — мовив Горобець,
Зустрівши Кабана біля паркану. —
Щось ти гладким зробився рано.
Негайно поклади цьому кінець!
— Не цвірінчи! Я краще знаю,
Що у житті робити маю.
Умови праці, знаєш ти, які?
Здебільшого в хліві проходять дні і ночі,
І хоч лежу, закривши очі, —
Не сплю! Обдумую проблеми нелегкі.
Від цих думок мене гризе турбота.
І пухне голова від них.
Лише для язиків дурних
Здається, ніби я жирію без роботи!
Сіренький Горобець вже й вірити почав,
Коли це раптом з-за куща
Із сміхом Заєць вибігає:
— Ти слухаєш його? — у Горобця питає. —
А знаєш: на моїх ногах
Нема й клітинки жиру,
Бо я мотаюся, як вітер на лугах,
А не лежу, немов тупа сокира.
 
Той, хто працює, жирним не бува,
Оце і всі слова.