Слон і Моська

Слони у нас — не дивина,
А Моськи — і тим паче.
Не водять вже по вулицях Слона.
І Моска вже не гавкає й не скаче.
Не ті часи тепер.
Крилов давно помер,
Ба, навіть байку дехто вже хоронить!
А Моська вижила — живучою була.
І мову, чуєте, таку вела:
— Слону віддати першості корону!
Він на трибуні — Ціцерон,
В роботі — Геркулес, в порадах — Соломон!
Простий, без чванства, без гордині:
Зі мною говорив і лапку тис,
Пригадую, як нині… —
Навколо Моськи натовп ріс…
І вийшло так, шановні люди:
Не Слон, а Моська на устах усюди,
Для показу ведуть її, а не Слона…
Хіба не дивина?