Бджола і Шершень

— Чого це ти, Бджоло, така дурна?
Твій мед, котрий з таким трудом дається,
З’їдають інші, а тобі сповна
Подяка димом дістається.
Одначе ти щодня збираєш мед,
Напевне, очманіла вже від нього...
— Ти, Шершню, повернув все задом наперед
І сам не розумієш, що й до чого.
Мед я люблю, але не так, як ти
Або Ведмідь. Вам тільки споживати!
А я люблю той мед збирати,
До вулика нести.
Велика в нас сім’я, та ми не егоїсти:
Збираєм мед для всіх
І зневажаєм тих,
Котрі його уміють тільки їсти.
Без праці я, будь певен, пропаду,
Хоч би й купалася в меду!
Людині головніший не прибуток,
Не мед міщанського буття,
А праця, втілена в життя,
І вміння для людей корисним бути!