Пси

В господаря жили два пси.
Бровко лежав і скімлив тихо
(Йому вночі Вовк лапу прокусив)
А от Сірко, немов на лихо,
Лише почує — хтось прийшов —
І заливається: — Гов! Гов!
Бровко не витерпів: — Ну, що ти з того маєш?
Кого ти злодієм вважаєш?
Хіба ж усі прохожі — вороги?
— Та ні, я гавкаю з нудьги.
А ще — щоб чули у господі
І думали: «Сірко не спить!
Сірка потрібно похвалить
При всім народі!»
А хто про тебе що сказав,
Хоч ти і Вовка відігнав?!
Я не дурний! Скажу, між нами:
Найголовніше, братику, — реклама!