Добрий порадник

— Прощай-но, Голубе, лети —
В Шуліки маєш вмерти за громаду.
Це тяжко, знаю. Але де знайти
Для всіх нас рятівну пораду?
Тут Півень поглядом обвів
Принишклу зграйку Голубів:
— Лети вже, брате,
Від смерті всіх нас рятувати!
Зітхнувши, Голуб не сказав нічого —
За рід пташиний вмерти був готовий.
Летить і думає: а чом це ми та ми
Заради спільного рятунку
Шуліці маєм потраплять до шлунку?
Чом Півень власними грудьми
Себе і нас не захищає?
А що як... що він заспіває?
І Голуб поверта назад:
— Ох, Півне! Справа не пішла на лад.
Вечеряти дзьобастий тільки Півнем хоче!
Казав: «Чекатиму до ночі».
— Н-не роз-зумію! —
Від слів тих Півень посивів. —
Та я... Та бач... Літати я не вмію...
Адже таких, як я, Шуліка ще не їв.
То, може, хтось... О, лишенько!... О, жах!..

Порадник добрий на словах...