Ведмідь на курорті

Байка

Натомився
До знемоги —
Взяв путівку
Клишоногий
В темні хащі,
Так далеко,
Щоб знайти його
Нелегко,
Щоб підлеглих
Там не мати,
Їх поклони
Не приймати,
Щоб начальство зміг
Забути,
Міг самим собою
Бути.
Та дізналась
Фазаниха
І шепнула
Вовку стиха.
Вовк високу
Мав посаду:
— Штат курортний,
На нараду! —
Поглядів на всіх
Немило:
— Прибуває
Сам Бурмило!
Ставте ванну,
Та найліпшу,
На поляну
Найсвітлішу.
І затямте:
Без халтури
Всі робити
Процедури.
Привести в порядок
Нетрі
Хоч на ближнім
Кілометрі.
Що він буде
Пити, їсти —
Все попрошу
Доповісти!.. —
Ох, було ж,
Було запарки!
Метушаться
Куховарки —
Смажать, варять.
Страв без ліку!
Метушиться Дятел-лікар.
Попередив:
— Кожен ранок
Бочку меду
На сніданок! —
Відпочив би
Клишоногий,
Але де там!
Біля нього —
Чи то він
Лежить у ванні,
Чи дрімає
На поляні —
В’ються звірі
Без упину:
Лис помити
Хоче спину,
Пританцьовують
Зозулі
І зовуть його
На гулі,
А сорока
Щось скрекоче:
Новину сказати
Хоче.
Думав схуднути
Бурмило,
Але просять
Так вже мило
До обіду,
До вечері,
Що не влізе
Скоро в двері.
Аж знудило
Від опіки.
І сказав Бурмило:
«Втікну!» —
Хоч не знав гаразд
Дороги.
Зник з курорту
Клишоногий.
Хоч печально,
Але факт:
Підкосив його
Інфаркт.
Але все ж
Старий не вмер.
Та лікується
Тепер
Не у здравниці
Новітній —
На посаді
Непомітній:
Ні наказів,
Ні лайок,
Ані теми
Для байок.