У Петровича відпустка

Наш Петрович засідає.
І на день — не раз.
«Годі, — нас усіх повчає, —
Марнувати час!»
Наш Петрович без утоми
Скрізь перед веде.
Він у всьому економить,
Вказівок не жде, —
Вже така у нього вдача,
Не якийсь там грим.
Не погруз у власній дачі,
Як сусід Яким...
У відрядженнях Петрович
В Сочі, у Криму...
Хто підносить фрукт і овоч
До стола йому?
Не журіться — з ним дружина,
І дочка, і син.
З ним водій, і з ним машина,
Й помічник один.
Він така уже людина —
Служба у крові...
От би жінці, доньці й сину
Також добові!
Грає море — синє море,
Довгий літній день...
Від трудів уже захворів:
Має бюлетень.
Цілий місяць, ніби гуска,
По воді поплив.
Після бюлетня — відпустка.
Радий колектив...
«Не турбуйтесь, батьку рідний,
Пам’ятаєм вас
За науку: як потрібно
Цінувати час».