Сувенірний голова

Сувенірний нетерпець
У колгоспі «Світлі долі» —
Перерізавши овець,
Натворили їх ... з тополі.
Голова до того звик,
Бо ж ідуть блискуче справи —
З липи в нього вже часник,
Перець, морква — всі приправи.
Забуває голова,
Як шепоче нива рідна.
Ось пшениця вам нова —
То із дерева, то мідна.
Ось у полі влітку йде
Молодіжна дружна ланка.
Ланкова перед веде...
Але це уже чеканка!
Ще освоїв писанки,
Далі в хід пішли і кури...
В магазин біжать жінки —
Та не треба їм халтури.
На стіні різьба нова
Появилась у конторі:
З липи славний голова
Сувенірні держить гори.
На лиці вогнем горять,
Наче в дівчини, рум’яна.
Його й усмішку назвать
Можна словом «дерев’яна».
— Хто наважився, скажіть?! —
Голова поблід від злості.
— Й далі ви колгосп ведіть
В сувенірні високості, —
Відповів поважно дід, —
Лиш дотримуйтеся міри.
Що потрібне на обід
Більше —
Хліб
   чи
     сувеніри?
І не маю більше слів,
Щоб сказати щось путяще.
Та без липових голів
Нам жилося б значно краще!