Хворі очі

В окуліста на прийомі
Скаржилася бабка,
Що говорять їй знайомі,
Ніби бачить слабко.
До табло підводить лікар,
Оглядає хвору:
— Я бажав би всім довіку
Отакого зору.
— То пишіть мені цидулу,
А я вам віддячу,
Най сусід свій рот затулить,
Що погано бачу.
Він кепкує: — Треба, душко,
Лікувати очі.
— Я ж у голчине у вушко
Втраплю й серед ночі.
Бачу добре: вища в нього
Від моєї хата.
Діти стали всі на ноги,
І в усіх зарплата.
Розійшовся на всі боки —
Мало все простору,
Ширший двір на кілька кроків
Від мойого двору.
Приїжджали із району
Розглядати справу,
Та взяли в обхід закону,
Кроківку несправну.
Я відтоді впала духом,
Бо міряльник п’яний
Процідив — і не на вухо:
— Зір у вас поганий. —
Лікар глянув із-під лоба:
— Вам сказали правду,
Бо тяжка у вас хвороба.
Слухайте ж пораду:
Ваші очі від полуди
Врятувати годі,
Як пастися вони будуть
На чужім городі.