Рефлекси дядька Олекси

Не встига Олекса їсти,
Спати серед ночі —
Світу правду розповісти
В анонімці хоче:
«Цим листом вас інформую,
Що моє начальство
На нарадах час дармує —
Позіхає часто.
Шеф об’ївся і обпився,
Ще й завів коханку.
Ревізор давно купився —
Їсть ікру щоранку.
Головбух придбав машину,
Вкравши з каси дещо,
Старший технік б’є дружину,
А молодший — тещу.
Роздає завком квартири
За хабар, по блату.
Зав мій біситься від жиру
Теж не на зарплату.
Я в район уже і далі
Подавав сигнали,
Але надто вже недбало
Там реагували.
Наїжджали п’ять комісій,
Ну, а результати?
Попекли картоплю в лісі —
Їм аби гуляти.
Йдуть наліво всякі блага,
Пільги незаконні.
Ну, а відданий трудяга
Завжди у загоні.
Активістів шеф не бачить,
Бюрократ — і годі.
Він заслуги не відзначить
Чесно при народі...
Час покінчити із блефом.
Є хтось у громаді,
Що зразковим був би шефом,
Підходящим владі.
Він не п’є, в лекторій ходить,
Сім’янин хороший.
Жодних друзів не заводить
І не циндрить грошей,
І хоч він похвал не чує
На свою адресу,
Безпорядки він бичує,
Пише вам і в пресу.
І як дані ці не змусять
Розв’язати справу,
Я на цьому не спинюся —
Я знайду управу». —
Він строчив, хоч і без фактів,
В Ужгород, у Київ...
І, довівши до інфаркту,
Свого шефа виїв.
Спалахнули щастям очі —
З кріслом ув обнімку...
Та й на себе серед ночі
Вдарив анонімку.
В сні глибокім, по рефлексу,
У піжамі, босий
В різні скриньки та адреси
Нишком порозносив.
Вдень оговтався. І слізно:
— Все. Я дописався!..
На гачок свій, хоч і пізно,
А таки попався.