Некролог

Байка

На Оленя в лісі
Напали Вовки.
Роздерли в потісі
Його на шматки,
А потім завили
Й принишкли на мить:
— Ой, ми согрішили —
Нам ліс не простить!
— Хутчій до барлогу, —
Вив старший, — біжіть!
Просіть допомогу.
Дасть раду Ведмідь... —
Звелів Клишоногий:
«Пишіть некролог,
Що красень дворогий
В аварії здох».
У друк Сіроманці
Здали дифірамб:
«Не гулям, а праці
Небіжчик був рад!
До нашого дому
Не раз він ходив.
Ні кривди нікому,
Ні зла не робив!..
Мав друзів багато —
Усіх не злічить.
За ним, як за братом,
Нам серце болить.
Ще горя такого
Не знали віки...» —
Писали про нього
Скорботні вовки.
А потім на тризні,
Розсівшися в ряд,
З Бурмилом догризли...
Із Оленя шмат.

. . . . . . . . .

Не треба в цій байці
Шукати мораль:
Її Сіроманці
Не люблять, на жаль.