П’яні зайці

Байка

Над рікою нічка тиха,
Та ніхто не стулить віч:
П’яні Заєць і Зайчиха
Бешкетують цілу ніч.
І не втерпів Вовк у лігві:
— Вам немилий буде світ,
Хоч падіть мені до ніг ви,
Відтягну вас там, де слід. —
Ухопив співців за вуха,
А вони ввійшли у раж.
Заєць вигукнув: «Кирюха!» —
А Зайчиха: «Друже наш!» —
Вовк лишився вірним слову —
Двох п’янюг на спину взяв...
Але тут пригода знову —
Витверезник не прийняв,
З’ясував-бо, що вухаті
Не в корчмі були таки —
По вечері хімікатів
Наковталися з ріки.
Вовчик-братик — сіра шуба —
Сам у їхній шкурі був:
Ледь колись не врізав дуба,
Як з ріки води ковтнув.
Пожалів їх, бідолашних,
(Серце ж є і в хижака!)
І помчав обох по хащах
Він щодуху, мов «швидка»...
Щоб не дати їм пропасти,
Відвести біди удар,
Мусив їх в лікарню класти
Сіроманець-санітар.