Прохання

У селі в нас люблять листоношу.
Каже: — Людям радість я приношу... —
І радіє сам, що в кожній хаті
Всі його приходу щиро раді.

А мені от все відповідає:
— Знов листа сьогодні вам немає.
— І за що вам, діду, платять гроші? —
Жартома кажу я листоноші.
(Хоч мені до жартів — як до неба,
Та якось викручуватись треба).

Він на це розводить лиш руками.
— От біда мені, — зітхає, — з вами,
Мимоволі вам отак я мушу
Кожен день роз’ятрювати душу...

Неприємно листоноші, схоже,
Що мене порадувать не може,
Що мене та радість обминає,
Бо від тебе — все листа немає.

Напиши ж хоч кілька слів, хороша,
Хай спокійний буде листоноша.
Не за себе я прошу? та про?шу...
Пожалій, голубко, листоношу.