Порада всевишньому

Я довго думав:
з якого боку
і як
розмову із ним почати?
Та врешті — плюнув на цю мороку:
почну з цитати!

Раз так до нього звертаються всі,
то й мені звернутися можна...

Отче наш, іже єсі на небесі,
вислухай мене,
твого безбожника...

В тебе клопотів, знаю, —
хоч вовком вий.
І єдиний
(хоч сам — ніби три прояви:
бог-отець,
бог-син
і бог — дух святий) —
ти
не годен усі охопити справи.

Оті настирливі прохачі
наче змовились між собою —
ані вдень тобі, ні вночі
і на мить не дають спокою.
Той — кається ревно,
гріхи визнає,
щоб потім
і далі спокійно грішить-таки.
(До речі, і в нас їх чимало є,
подібних любителів самокритики).

Той гендлює усім, аби бариші,
той з брехні живе чи з розбою...
І кожен
кричить про спасіння душі,
кожен
діло має з тобою.

Всяк молить:
«Господи, благослови!»,
чи «Покарай, господи!»,
чи «Помилуй!..»
Де-е! — і для кінської голови
переварити це не під силу!

А тут — ще нечистий мене надніс,
а тут — ще голову я морочу...
Все ж поперед батька
в пекло не лізь —
послухай, що я сказати хочу...

В брехні мені каятися — дарма:
навчили батьки,
що брехать — негоже.
(А коли я кажу, що тебе нема,
так це ж — істина, святий боже!)

Хоч я, признаюся, пічого не вкрав
і навіть, повір, не убив нікого;
хоч, словом, у мене немає справ,
щоб водити секрети з богом,
а все ж розмова є на часі...

Во ім’я отця, і сина, і святого духа,
отче наш, іже єсі на небесі,
мене послухай!

Ні, не бійся, що я чомусь
про щось канючитиму —
їй-богу,
і не гадаю, і не берусь
тебе просити про допомогу.

Скажу — здивуєшся
(тільки ти
не вважай мене за підлизу!) —
я сам
тобі
хочу допомогти,
проявить
ініціативу знизу...

Щоб не пхалося «на ура»
до неба
твоє неспокійне стадо,
в установі твоїй
пора
встановити якийсь порядок.
А оцього (повір мені)
слід повчитися у людини...

Візьми та визнач прийомні дні,
точно вкажи прийомні години.

Тільки боже тебе борони
з чиновників деяких приклад брати —
не обюрокрачуйся, як вони,
вже досить, що є земні бюрократи.

Та не дивись на людей
згори,
не гарикай на них,
не гримай
і відвідувачів не мори
в канцелярії під дверима.

Не будь крючкотворцем,
не будь творцем
паперової тяганини,
яка може,
кінець кінцем,
жили висотати з людини.

Отак-то...
А ліпше — зроби, щоб скрізь
були на землі усі атеїсти,
і матимеш спокій,
бо ж який біс
до тебе з проханнями буде лізти?!

За ці ж поради
не обіцяй
раю мені — їх даю задаром.
Я — скромна людина,
навіщо рай?!
Удовольнюся і гонораром!