Перша зарплата

Не мало, не дуже й багато
(Я більше тоді й не хотів), —
Беру свою першу зарплату,
Найпершу свою у житті.

Законно беру, як годиться —
Зароблену, все в акурат
(Не так, як, бува, «одиниця»
За те, що заповнює штат).

Щоб доля була не зрадлива,
Щоб завше водився той гріш,
Із друзями випили пива
(По пляшечці тільки, не більш).

І вирок смертельний тоді я
Усім своїм виніс боргам
(Яка це приємна подія,
Відомо, надіюсь, і вам).

Та й матері треба послати
Копійку якусь на село...
І все. І не стало зарплати,
Немов її і не було.

І знов довелося позичить,
Як мовиться, на сухарі...
Не раз із тих пір і не двічі
Мінялися календарі.

Живу я у праці щоденній,
Не в розкоші, та й не в біді,
І часто буває в кишені
Повніше-таки, як тоді.

А все ж, коли правду казати,
Я згадую тепло
Лишень
День першої тої зарплати,
Яка й розійшлася за день.