Ода во славу не паперу-трудяги,
а нічого не вартої бомаги

О Музо, стань нам у пригоді —
Не пожалій уже часу:
Допоможи у щирій оді
Воздать паперові ясу...

В час кібернетики, у еру
Футбола й телепередач
Нам без звичайного паперу
Не обійтись-таки, хоч плач.

На ньому пишуть і поеми,
Й шляхи викреслюють до зір...
Та не за те... О, не за те ми
Уславить хочемо папір...

Буває: справа є до тебе,
Та ще й нагальна, як на зло,
І якось їй зарадить треба,
Бодай лихе її взяло!

Розв’яжеш ту одну задачу,
А вже стоять, дивись, нові.
Ну, а за ними ж — люди, значить,
І, так би мовити, живі...

І ворушися знов, небоже!..
Але збагнув якийсь мудрець,
Що у біді зарадить може
Звичайний мертвий папірець...

Тож для годиться, для порядку
Строчить беремось папірці,
Приліпимо якусь печатку,
Ще й закарлючечку в кінці.

І — крапка. І підводиш риску...
Коли ж комусь урвавсь терпець, —
Знов компонуємо відписку,
Всетерпеливий папірець.

Мов, так і так, усе в порядку,
Без паніки, товариші...
Знов підпис ліпимо, печатку —
І маєм спокій на душі:

Адже зусилля ми доклали,
Ніхто ж не возведе хули,
Що ми, бач, не реагували,
Що ми байдужими були.

Усе в порядку — штампи, дати,
«Входящих», «ісходящих» том...
Хе-хе! Не легко нас дістати
За паперовим тим щитом...

Як глянеш — ми й працюєм буцім,
Бо щоб у стінку вбити цвях,
Малюєм сотні резолюцій
На усіляких папірцях.

І спокійнісінько та сміло
Кладем зарплату в гаманці,
Хоч там, де роблять інші діло,
Розмножуємо папірці.

Тим, хто шукає в праці втіхи
На ділі, а не на словах,
Перепадає й на горіхи,
Як десь помиляться, бува.

Ну й диваки! Не жаль їм нервів...
А ми — чистенькі, без гріхів:
У нас — порядок на папері,
Упорядкований архів.

А там, якщо не струблять миші,
В макулатуру віддамо...
Так діло йде, контора пише,
І ми спокійно хліб їмо.

О витвір генія натхненний,
О думки творчої взірець!
Чолом тобі, благословенний
Бюрократичний папірець!