«Гріхопадіння»

Хай для весни — це звичайні штуки,
А то ж от маєте:
Восени
Мій друг — фанатик і жрець науки —
Піддався підступам сатани!..

Була у нього єдина віра,
Єдине кредо — чітке й просте:
«Твереза думка — це всього міра,
А сентименти оті — пусте!..

Якби ішли в двірники поети,
То більша користь од них була б.
Ромео різні там і Джульєтти —
Це людства пройдений вже етап...»

Ех, мав надійну мій друг платформу,
Стояв несхитно... І раптом — на! —
У храм величний, у царство формул
Проліз
Непроханий сатана!

І жрець науки з дороги збочив,
Одвічним шляхом пішов старим:
Мов гімназистик, сидів три ночі
Й стулив докупи з десяток рим.

І сам од захвату тер долоні,
Немовби сталося диво з див —
В своїм улюбленім електроні
Незнане чудо якесь одкрив.

Ач, вража сила що натворила!..
Усе — неначе кошмарний сон:
Йому вже й слово банальне «мила»
Звучить ніжніше од «електрон».

Кирпатій феї у ластовинні
Він шле записочки і листи,
І (гвалт!) в усій отій писанині —
Жодної формули не знайти!

Ревнує... Терпить нізащо муки...
Ну, просто — господи борони!..

Апостол розуму, жрець науки
Піддався підступам сатани...