— Відомо предкам ще було,
Що сірість у мистецтві — зло, —
Звернувся до пернатих Крук,
Усівшись на міцненьку гілку, —
Щоб не вривавсь фальшивий звук
В пісні
Пташині голосні,
Від сірості очистим нашу спілку!
За це візьмусь негайно я! —
Промовець гарячивсь без міри.
І взявсь.
Не чуть вже Солов’я...
Чому, питаєте?
Був сірий.
