Хтось п’яте Колесо прилаштував до воза, Й воно в дорозі дерло носа: — Чого всміхаєтесь? Що я іззаду? Займаю тут важливу я посаду, І не чіпайте ви мене! При ділі я! Я — керівне! Почули люди те, взяли Гуртом його, зняли Та й відпровадили додому. Що зайве п’яте Колесо, відомо. З ним віз не віз і не гарба... Та інша думка в голови Карпа. Він хоч умри для свата й кума Посаду керівну придума.
