Десь колись в одній артілі
Просто серед дня
Люди крику наробили:
«Циган вкрав коня!»
Посідали хлопці браві
На автомобіль,
Наздогнали конокрада,
Привезли в артіль.
Циган став серед контори
І товче одне:
— От спасибі, що догнали,
Що спасли мене.
Я й не думав, що в артілі
Є такі орли...
Хлопці сердяться: — Що мелеш?
Як же ми спасли?
— Йшов селом я, — каже циган,
Стежечка вузька.
А на стежці кінь розлігся
І не пропуска.
Тільки-но задер я ногу,
Щоб переступить,
Кінь схопився і подався
Із усіх копит.
Так могло б кудись і в прірву
Затаскать, дурне...
От спасибі, що догнали,
Що спасли мене!
