Гарна жінка у Мартина

У Мартина жінка гарна,
Ще й молодша вдвічі.
Раз вона йому сказала,
Дивлячись у вічі
І поклавши кучеряву
На плече голівку:
— Купи мені, Мартиночку,
На курорт путівку.
Мартин губу закопилив
І сказав суворо:
— Та ти ж знаєш, що відпустка
У мене не скоро.
Такі речі, їй же богу,
Аж слухати чудно.
Тобі ж буде там без мене
І скучно, і нудно.
— А я, — каже йому жінка, —
Щоб нудьгу розвіять,
Буду сидіть біля моря
І про тебе мріять.
Мартин її приголубив:
— Ох ти ж, моя зоре!
Сиди краще біля мене
І думай про море.