— А ти знаєш, — Гнат питає В родича Тимошки, — Що у Києві на стінах Почепили дошки: «В цім будинку жив художник, В цьому жив письменник...» А ось я живу на світі, Скромний Гнат Вареник. Одинокий, нежонатий, Вигнав жінку з дому І виплачую проценти Синові малому... А коли засну навіки У сирій могилі, Чи напишуть щось на хаті Друзі мої милі? — Не журись, — сказав Тимошка І утішив Гната: — Ми напишем на фанері: «ПРОДАЄТЬСЯ ХАТА».
