Залишила колись Беба Мужа свого Льову. Десь полазила півроку І прилізла знову. — Прости мене! — на колінах Благала-просила. І сказав їй добрий Льова: — Бебо моя мила! У тім, що ти десь тинялась, Вини не знаходжу, А що назад повернулась — Простити не можу!
