— Жінку мав я, друже, Ідеал краси! Талія тоненька, Як ото в оси. А тепер змінилась, А тепер не та. Зіпсувала к бісу Зайва повнота. Другий головою Сивою хита: — Правду ти говориш, Котяться літа. Тільки в мене жінка Й досі, як оса: Наче й не тоненька, А проте куса...
