Робінзон

Мій знайомий музикант,
Джазівський ударник,
Мав такого живота,
Як кормозапарник.
Він путівку роздобув
Жінці своїй хворій
Та й відправив дорогу
В кримський санаторій.
— А для мене, — говорив, —
Золота відпустка —
Добрий спінінг, коньячок
І смачна закуска.
Головне, щоб ні душі,
Головне, щоб спокій.
Підшукав він острівець
На ріці широкій.
Взяв три пляшки коньяку,
Спінінг і підхватку
Та брезенту метрів сім,
Щоб стулить палатку.
Сів у човен надувний
Рано на світанку,
Переплив на острівець,
Підшукав ділянку,
Спорудив собі намет,
Затишний, добрячий,
У пісок зарив коньяк,
Щоб не був гарячий...
Раптом лихо! Ураган
Як ушкварить з лісу
І човен вгору підійняв
І закинув к бісу.
Сів герой наш під кущем,
Вихилив чарчину,
Облизався, посмоктав
Свіжу лопушину.
Вранці коника впіймав,
Підкріпився трішки,
З апетитом обсмоктав
Щупальця і ніжки.
Так весь час і пив коньяк
В невеличких дозах,
Гриз зелений очерет
Та кору на лозах.
Від свіженької лози
Та від очерету
Став тоненький і стрункий,
Як артист балету.
На двадцятий день труси
Він надів на палку —
Випадковий катерок
Підібрав рибалку.
Звідси висновок такий:
Щоб зігнати пузо,
Треба стати хоч на час
Робінзоном Крузо.