Прищ

Стогне хворий:
— Позавчора
Я заснув на сіні,
А тепер нога у мене
Аж пече в коліні.
Прищ схопився під коліном,
І тому боюся:
Воспалєніє як піде,
Без ноги лишуся.

Лікар ногу обдивився,
Кожну жилку лапав,
Молоточком невеличким
По коліну ляпав.
Помив руки — в лікарів це
Звичай професійний.
— Ну, так ось... за вашу ногу
Каже, — я спокійний.
Вам дарма уява ваша
«Ужаси» малює.
Прищ мене, сказать по-правді,
Зовсім не хвилює.

Хворий гірко посміхнувся:
— Це пойнятне діло.
І мене б не хвилювало,
Якби вам боліло.