На угрівку

(Павло Мовчан)

Exegi monumentum aere perennius.
Goratio1
Я ідола собі злопатив на угрівку.
На белебні віків окремішньо стою.
За триптихи важкі чорти у шабашівку
    Мордують грішну плоть мою.

Плекав напотойбіч свою химерну музу,
Щербатим віршаком морочив письмаків.
Кому хотяще, хай шукає думоглузду
    В продухвині моїх рядків.

Розцямрював свого округленого рота,
З нічого у ніщо переливав суття,
Якого я і сам, занурений в ніщоту,
    Ще не розглуздив до пуття.

Носив півкличний знак у себе за щокою,
Махтумкулї сігївкий підказував рядок.
Потомку на озов полишив під стопою
    Смугаві прочовги думок.

Блажен, хто побува зі мною в позачассі
І над моїм рядком потилицю лама.
Грядущі Мовчани на новім викрутасі
    За мною підуть мовчкома!

¹ Я спорудив пам’ятник, тривкіший за крицю. (Горацій) (лат.).