На полі буряковому

(Ніна Гнатюк)

Додому так хотілося, до мами,
До полину й свербигузу в гаю...
І ось перед своїми земляками
На полі буряковому стою.

Виповідаю усього потроху:
Про чорнобривці карі на межі,
Про капустину з дідового льоху
І свіже тісто в маминій діжі;

Про вітровіння й кашу гарбузову,
Русяву долю в повоєнні дні,
Про те, як пасла в тітки я корову
За квасолину в горщику на дні.

Та я докору тітоньці не кину.
Сидить вона тепер біля куми,
Либонь, свою спокутує провину,
Вмивається цукровими слізьми.

Читаю і хвилююся, пречиста,
Кигичу про макітру й рогачі...
О, як мені вернутися із міста
І в мами прописатись на печі!..

Читаю далі, а сама дивлюся:
Вже й куховарка плаче поблизу,
А молода, розвеснена бабуся
Напівсолодку витира сльозу.

Та в мене і в самої, помічаю,
Сльоза сльозу цукрово побива.
А надовкіл, схвильована до краю,
Ридає вся бригада польова...

І я сама ридаю мимоволі,
Щаслива, зі сльозиною в вічу,
Бо довела віршатами у полі
Усіх своїх землячок до плачу!..