Розбратаненої мови незбайстрючені слова

А з тих ночей пішли і йдуть по світу
Жагучі, незбайстрючені. слова,

«пошлюблена пахучим словом ніч», «на перехмарених вітрах»,
«неперебутність вікова», «омузичене ім’я», «заколошені краї»,
«знепорушнілий ковил», «запахла... небово і земля»,
«земно так дихнуло... небо».
Микола Братан, зб. «Свято на Перекопі»
Слово рідне моє, незбайстрючене,
Опошлюблене, знематючене...
Розепічу тебе я лавсаново,
Уметафорю надокеаново,
Загіперблю неземно титаново —
Щоб бриніло таврійно,
               братаново!
Щоб не мало повік перебутності
У своїй знепорушнілій сутності...
Щоб заверблювалось, обкаштанювалось
І — не розперезазнебратанювалось!