Нічиїх не буде!

Хоббі нашого дивного віку — футбол.
І мене зачепило.
Зненацька — зовсім неждано — гол!
З тилу.

Душить образи важка гора,
Серце схололо...
Та в мене в запасі є ще гра
Другого кола...
Леся Кліменко,
             вірш «Хоббі нашого дивного віку...»
Геть ритми-рими — вже грають там!
Наші в атаці.
Виходить команда на другий тайм —
Гол у дев'ятці!

Та раптом що це? — хоч вовком вий
Вдвох з Рудаковим:
Ворожа «сімка» б’є кутовий
Листом кленовим!..

Ах, воротарю, ну як же ти?!.
Серце схололо...
Тепер сиди, захлинайся, жди
Другого кола.

Який рахунокі Невже два-два
І в другім колі?
Що, мир, мій друже?.. Пусті слова
Сліпої долі!

Не треба охів, зітхань, розрад —
Ще щось ми варті:
Б’ємо пенальті! По п’ять підряд!
Б’ємо пенальті!