Захлюпана ситуація

Вереску, хлюпоту,
Сміху, тупоту...

Весна хлюпає на матір
І на мене.
Мати хлюпає на весну
І на мене.
Сестра на мене.
Віктор Кулик
Не рік, не два і не чотири
Весна на мене точить зуб.
Як тільки вийду я з квартири,
Вона на мене зразу — хлюп!

Та що весна — уся рідня
(Сестра і мати, теща й діти)
Не може вже прожити й дня,
На мене щоб не хлюпотіти.

Хлюпоче море, мов скажене,
Регоче: «Йди-но, йди сюди!»
А підійду — жбурля на мене
Вали солоної води.

До видавництва я заскочу —
І там такий же вінегрет.
Редактори тихцем хихочуть:
— Прийшов захлюпаний поет!