Копитний шум

Б’ють у бубон планети
Залізні копита
Червоних моїх поїздів...

Я у віршів тайм-аут взяв.
Зупинив їх розбіг шалений.
Олег Головко
Мій кінь вороний — не дідівська коняка,
На ньому — прогресу печать.
Технічно розумний (лише не балака)
І може по світу літать.

В мого вороного залізні копита
І грива із диму й вогню.
Не їсть він ні сіна, ні дерті із жита,
Корм інший у нього в меню.

Лечу — і душа, ніби книга розкрита,
У серці — поезії мідь.
Б’ють в бубон планети залізні копита—
І шум величезний стоїть.

В санстанціях — скарги:
— Травмуються уші...
— Цей гул барабанний — не мед...
— Верніть людям тишу!
— Спасіть наші душі!
— Тайм-аут хай візьме поет!