На роялі ріллі

За річкою у синій далині
Рояль ріллі рокоче гами горді.
Микола Боровко
Чи сам ходжу, чи з милою удвох, —
Мій слух ласкають тисячі мелодій.
У бубон неба лупить грім, як бог,
І скрипки грядок грають на городі.

І так бентежно-весело мені,
Що радістю ділюсь я з читачами:
Послухайте, як в синій далині
Рояль ріллі рокоче горді гами.

Погляньте, як радгоспний тракторист,
Знаходячись у диригентськім стресі.
Смичком керма жонглює, мов артист, —
І музика гримить у піднебессі.

Тож виявити хочеться свій хист,
На клавішах ріллі злетіть до неба,
Та не дає маестро-тракторист:
Йому рояль той... засівати треба!