Любов з позиції сили

Я до крапки дійшов у любові...

Кому не любиться,
Нехай відступиться
Мені з дороги.
А не відступиться —
Відіб’ю роги.
Володимир Фединишинець
Ой, Карпати, диво сонцелике,
Творчого натхнення джерело,
Щось в мені прокинулося дике,
Щось неандертальське підповзло.

Легіні давно хітливо й баско
На статуру дивляться твою.
Тільки — зась: за файну ту любаску
Хоч кому я роги відіб’ю!

Попередь усіх, їдять їх мухи,
Щоб піхто з освідченням не ліз,
Бо заїхать можу я у вухо,
Вибить зуби і розквасить ніс.

Ой ви, гори, сині серпантини,
У лісах смерекових стежки,
Ніби у первісної людини,
Чешуться у мене кулаки!..