Віталій Нємченко

Сиропташечки

Ой, оце чудне дівчатонько, ойя. Щосуботоньки їзде з містонька До бабоньки, до бабусеньки, ой... Аж зімліє бабусина хата, ойойой, Хата, хатуся, хатинонька, Хатусенька, хата стріхівна, ой... А бабище все шупортається, ойя, З кочергами, з баняками, з банячищами. А дівуля, дівчиннна, дівувальниця До кожуха, кожушенька так і горнеться. А бабуся, бабулиня, бабусенція До дівчиська, дівчиниська так і тулиться — Сиротина ж, сиротуля, сиропташечка, Бабумамця, бабутатко, бабусонечко... Іван Драч
Як прийшов я до хатусі, ойойой, До столичної хатулі, до хатиноньки, До багатоповерхової без стріхи, ой, Де солідне видавництво розмістилося, Та й запитую редактора суворого: — Як ся має моя збірочка, збірюшечка, Виплекана мною збірюшенція? Чи ще довго будете, ойоєчки, З випуском її у світ вовтузитись, Бо ж читацька маса з нетерпіннячком Жде її, ніяк не дочекається. А редактор, редакцюга, редакцюшинька, Вбік відклавши чорну авторучку, ой, Усміхається, мов сонечко, у кріслоньку. — Не хвилюйтесь, дорогесенький наш авторе, Все іде за планом, за планусеньком, Шеретуєм, провіваєм, чистимо... Скоро вже любителі словесності, Шанувальники того письменства красного Порадіють вашій збірці, оєчки, Збіркокнижці, збіркопташці, збірюшенції... Повертався я додому заспокоєний: Добре, що у видавничих хатоньках Є такі редактори добресенькі — Бабумамці, бабутатки, бабусонечка, Котрі ревно опікають сиропташечок, Віртуозів слова верлібристого.