Ох же ж і чай!

Гей, ви чуєте, люди, ви знаєте, люди...

Ох же ж і чай! Так би й пив без міри!

...за дні твої, за ночі трудні
за праведну і чисту путь,
за ці важкі труди і будні,
що у легенду увійдуть.

...ми з вас крові іспили.
...його ізнищать до кінця.
...як приходять додому,
    як крутять ізнов і ізнов,
...вже ворог мечеться в кільці.
Станіслав Тельнюк.
    Зі збірки «Легенда про будні»
Гей, ви чуєте, люди, ви знаєте, люди?!
(Хто почує мене — не барись, одвічай!)
Всій планеті віднині відомо хай буде,
Що найбільше люблю іспивати я чай.

Можу пити в обід, на вечерю і зранку,
Маю в серці до чаю безмежну любов,
Аж же ж жижки дрижать, як побачу я
                                               склянку,
Так без міри б і пив і ізнов, і ізнов.

Не облизуйсь дарма, моя чайная музо,
Я ні краплі тобі не лишу все одно,
Хай розіпре мене, хай тріщатиме пузо,
Я до краю доп’ю, як не буде трудно'.

О-ой-ой! Гей-гей-гей! Ну так що ж воно буде?
За живіт ісхопившись, як заєць, кручусь...
Ай-ай-ай! Ой-ой-ой! Гей, ви бачите, люди,
Як-то я після, чаю бентежно мечусь...