О Лохвице!..

Тобі ж на дошці треба написати.
Що Лохвиця найкраща на землі.

Мені давали все, давали, як дитині:
Пахуче молоко, і бублики, і казку.

Щоб наче велетенський контрабас
Їх (пісні) в світ несла телевізійна
                                  вежа.
Микола Петренко.
    Із збірки «Весняний грім»
Є багато міст на світі білім,
Всякі є, великі і малі,
Я ж на всесвіт заявляю сміло:
Лохвиця — найкраща на землі.

Суперечку затівать не варто,
На своїм стояв я і стою,
Ось візьму у касі я плацкарту
І поїду в Лохвицю мою.

Буду там, усівшися на кручі,
Про Сулу поезії писать,
Буду пити молоко пахуче,
Бубликом пшеничним заїдать.

Лохвицю я дуже поважаю,
Так люблю, що аж немає слів,
Ні на що її не проміняю,
Ну хіба на старовинний Львів,

Де живу й прописаний постійно,
Де стоїть вже довгий, довгий час
Вежонька моя телевізійна,
Наче велетенський контрабас.