Нарікання стерні

Я стерня. Я не тільки колюся.
Я стерня. Я на небо дивлюся.

Корінь мій у землі,
А між зір колоски.
Ми їли терпкі чебуреки...
Володимир Мордань.
    Із збірки «Ритми»
Я стерня. Босоніж не ходіть — я колюся.
Я стерня. Я у небо дивлюся.

Говорю із собою і сумно лежу,
А як прийде поет, то й поету скажу:

— То ти правду писав, що удень й серед ночі
Я дивлюся в Галактики зоряні очі.

І про корінь — то так. Про колосся ж дарма,
Я стерня і колосся у мене нема.

Їх із поля зняли ще в жнива, під час спеки,
Тож, напевно, ти з них їв терпкі чебуреки...

Був я в полі і чув, як про В. Морданя
Говорила таке вереснева стерня.