Я сам такий утішено-щасливий, Як в тому опівнічному саду, Це місяць хрума недозрілі сливи, Де я до тебе, мила, ще іду. Петро СелецькийІду до тебе радісно-щасливий, Хміліє від емоцій голова, А місяць хрума недозрілі сливи І молочком із хмарки запива. Та чую голос місячного зову, У голосі — нічний переполох: «О, люди добрі, дайте фталазолу, Бо зараз об... щасливлю вас обох!»