Ода борщеві, штаням, пупові
і царям — тобто — людям

Я вільний цар, хоча й злидар,
Від Бога й чорта не залежу,
Тьопаю борщ свій, свій узвар,
Ношу завжди свою одежу.
. . . . . . . . . . . . .
Царю пани, скажу, — до пупа.
. . . . . . . . . . . . .
Я цар — людина тобто — я
І чорний бізнес проклинаю.
Роман Попович
Я вільний цар, хоча й злидар,
Бо завжди жив на світі радо.
Тьопав і борщ свій, і узвар, —
Уклін тобі радянська владо!
Їв кукурудзу і горох,
І затіркою запихався,
Носив штани одні на трьох,
Під старість — власні пристарався.
Та що там я про ті штани,
Своє, воно, звичайно, ближче.
Були до пупа всі пани,
А панночки, ті навіть нижче.
Я звір — людина тобто — я
Я риба — тобто птах — на клені
І не прийма душа моя
Ні чорний бізнес, ні зелений.
І ні метафор у рядках,
І ні художніх там прийомів...
Сьорбаю борщ. Штани в руках.
Впізнаєте мене, знайомі?
Наполеон я — тобто — Петро Перший.