Сіли хмари-мари на багнет-багно . . . . . . . . на гай-гай гаї на очей онучі . . . . . . . . на розлуки злуки в базалуки-луки і т.д. Володимир МогилюкВсілись чари-чвари На багнет-багні, Нюхаю ночами Пахне, а чи ні? Чують хмари-мари І цвірінь-гаї Тари-шари-бари — Вибрики мої. Про розлуку-муку, Про грозу-бузу... ...До цапів на злуку Повели козу Через кручі-прючі, Поміж плач і скач, І очей онучі Витріщив читач.
