Розвалю, рознесу, розкидаю, Розколю, розтрощу і край... Рознесу, розколю, розкидаю І сказу собі: «Не журись!» Андрій ФоменкоРозвалю, рознесу, розкидаю, Розіб’ю, розтрощу в тріски, Розмелю я старе з огидою, Розрубаю на рівні шматки. Роздовбаю дахи й підмурки І поспилюю враз гаї, Знищу все — від свині до курки, Порозстрілюю солов’їв. Та нехай читач не бідує: Все розрушимо, а затим Знову світ отакий збудуєм — Хто ніким був, той стане всим!
