Вода з-під каміння

Не став перед нами глаголити довго
Сказав, що осяг у труді нелегкім:
— Хороша вода з-під каміння твердого.
Дозвольте ж і вірша скінчити на цім.
Микола Братан
Почну не з розгону, спроквола, помалу,
Бо швидко зірвешся — не вистачить сил,
Щоб все описать — як зубило вглибало,
Як капав із лоба гарячий росіл.

Як лаявся дід — щира лайка у діда, —
Що, бач, заховалась під камінь вода.
Як брала досада мене і обида:
Що дуже попалась порода тверда.

Як ми хрестовину крутили руками,
Добу щонайменше, а може, і дві.
Як дзвінко залізо кресало об камінь —
Від того у всіх аж гуло в голові.

Та ось потекло аж із самого споду,
Піддався нарешті той камінь твердий.
На цьому й закінчу про діда й про воду,
І так вже чимало налив я води.