Ти, мов рибалка над рікою, Над чистим аркушем сидиш. Чекаєш: клюне, чи не клюне? Діждався. Все, мов світ, старе. Станіслав СтриженюкАні спочинку, ні спокою, Не доїси і не доспиш... Ти, мов рибалка над рікою, Над чистим аркушем сидиш. Десь забринять у серці струни, Мов у обійми хто бере. Чекаєш: клюне чи не клюне? Діждався — все, як світ, старе. Надій на краще дуже мало, Аж розбирає часом плач. Тепер над тим, що наклювало, Хай носом поклює читач.