Прокопчений дід

Кашкет прогорілий на голові,
Та вуса, прошмалені самосадом...

Отоді б відтворити діда мого,
Коли в нього в руках блискавиця,
Коли із очей і з-під вій — вогонь,
Ще й в зубах самокрутка димиться,
Станіслав Тельнюк
Мій дід був дебелий сільський чоловік.
Навчившись палити ще змалку,
Курив самосад він, вважай, цілий вік,
Ніколи не кидав цигарки.

Крізь дим пробивалися очі живі,
Що ніби й забули про втому.
Кашкет прогорілий на голові —
Забув дід цигарку на ньому.

Усе на обличчі — від вусів до брів, —
Здавалось, ховалось під гримом:
Пропік самосадом міцним, прошмалив,
Та ще й прокоптив його димом.

Якби хто побачив дідуню мого,
Як люлька в зубах задимиться:
Як в чорта з очей і із рота — вогонь,
Мов креше над ним блискавиця.

Оце б написати про діда рядки,
Коли він вогнем верховодить.
Та люди, на жаль, у хвилини такі
Боялись до нього підходить.