Прісне натхнення

Як спазми, душать позіхи круті
І тоне день у плоті монотонній.
Тут не зарадить прісний пантокрини
І вірші стали прісними рядками...
Іван Гнатюк
Як у негоду заспіва пісень,
Таке виходить часом — не дай боже.
Як прочитаєш їх — ані женьшень,
Ні пантокрин уже не допоможе.