Пісня про кобилу

Пишу я про дівчину милу,
Що труд на спокій не зміня,
Та ще пишу про ту кобилу,
Що воду возить нам щодня.
Станіслав Тельнюк
Ні, не мину дівчину милу,
Їй часом віддаю свій хист,
Та часто згадую кобилу,
І в цім великий бачу зміст.

Її я не забуду зроду,
Вона в душі моїй жива:
Конячка в бочці возить воду,
Якою всіх нас напува.

Та лиш про неї кінчу мову,
Знов серце просить: «Не мовчи!»
І я співаю про корову,
Що різні нам дає харчі.

Про все згадаю по порядку,
Нікого я не обмину.
Складу сонет про вівцематку,
А потім оду про свиню.

Пишу... Не гаю і хвилини.
Немов вантаж який везу.
Ще напишу і про дівчину,
Ось оспіваю лиш козу.