І у місті, і в селі

Я — це два двійники:
    цей, що в місті,
    і той, що в селі...
Я пишу ці рядки
на занадто короткому березі Лети,
суть якого
    із суттю страшної ріки
пов’язати не маю ні сил, ні кебети.
Анатолій Кичинський
Я — це два двійники.
    Та розділені не взагалі.
Тут враховано все —
    мої здібності, вдачу і потяг.
Я у місті сиджу,
    але знову-таки — і в селі.
І до купи мене не зведе
    ні автобус, ні потяг.
Я ділюсь, як амеба,
    іще й в часовій площині:
у теперішнім є,
    і в майбутнє вгрузаю потроху.
Як розщеплення це
    зупинити не вдасться мені,
Відбрунькуюсь, напевне,
    іще і в минулу епоху.
Все ділю я на двох —
    і печалі свої, і жалі,
на сьогодні беру,
    залишаю частину й для Лети.
Я у місті сиджу,
    але знову-таки — і в селі,
і з’єднати себе
    я не маю ні сил, ні кебети.